У кожного знакового міста в будь-якій частині світу є свій вітринний фасад. У моїй рідній Одесі — це Дерибасівська вулиця, у Києві — Хрещатик і Поділ. У Ризі — Старе місто, Домська площа. Нерідко буває, що туристична популярність і розкрученість цих місць, упереміж з міфологічністю з путівників, не збігається з думкою самих мешканців міст.
Якщо будете в Юрмалі проходити повз знаменитий зал «Дзінтарі» (вулиця Турайдас, 1) — сміливо заходьте у «скляшку», що веде до ресторану Maestro. У підвальному приміщенні — камерний зал, де зараз працює виставка «Україна в мініатюрі», яка розповідає про пам'ятки архітектури, деякі з яких вже постраждали від війни РФ проти України.
Незважаючи на війну, культурне життя в Україні продовжується. Там функціонує багато театрів, а глядачі вже звикли до того, що якщо під час вистави звучить сигнал повітряної тривоги, то всі організовано спускаються у сховище. У новому сезоні у репертуарі Київського театру драми та комедії з'явиться вистава «Кавказьке крейдяне коло». Ця постановка – подарунок латвійського театру Дайлес. Виставу буде перенесено на українську сцену повністю, з усією сценографією, декораціями, костюмами та реквізитом — усе це вартістю 60 тисяч євро зараз вирушає до Києва. Репетиції розпочнуться восени.