Нещодавно відвідав черговий бізнес-семінар у Ризі у рамках підтримки та інтеграції цивільного населення України. Основна мета — знайомство з особливостями ведення бізнесу у Латвії. Було корисно: чудовий професійний модератор, цікавий матеріал та вибагливі слухачі. Зібралися переважно жінки, кілька чоловіків, судячи з їхніх реплік, практично всі — далеко не новачки в підприємництві. Головне для них на цих заняттях було визначитись, яку справу можна розпочати у Латвії.
Біженцям з окупованих територій особливо важко: зруйновані будинки, майно пограбовано, часто повертатися просто нікуди, немає до кого і поки там окупанти — немає аніякого бажання. Але якщо навіть хтось і залишився з близьких, то нерідко від них здійснюється постійний тиск. Російському телевізору вони вірять більше, ніж власним очам. І своїм дітям, які «бідують у цій Європі». Чи таки не вірять?
У березні 2024 року в Україні мали пройти президентські вибори. Через повномасштабну війну, розв'язану РФ, вони не відбулися, але, незважаючи на це, президент України Володимир Зеленський залишається легітимним президентом, що б там не казали в РФ, підкреслив в ефірі програми «Відкрита розмова» Латвійського радіо-4 політолог, представник Аналітичного центру «Об'єднана Україна» Дмитро Левусь.
Нещодавно мені зателефонувала моя знайома Кароліна, землячка, ми з нею не спілкувалися десь півроку. Номер телефону має український (до речі, практично всі біженці зберегли свої домашні номери), тому складно визначити, де фізично знаходиться абонент. Після звичайних привітань я поцікавився: "Як у тебе справи в Даугавпілсі, як робота?" У відповідь: «Я в Одесі. Ми з донькою три місяці тому поїхали назад: мене звільнили з роботи після закінчення проекту, нового нічого не запропонували, і я більше не бачу в Даугавпілсі жодних перспектив для себе та для неї».