У кожного мігранта, вимушеного чи добровільного, у новій країні є свій особливий день. Це день, коли треба подавати документи на продовження права перебування. Сказати, що він хвилюючий — не сказати нічого. Від рішення відповідного органу державної влади залежить подальша доля людини та її родини. Для багатьох тисяч українців, які перебувають у Латвії під захистом, такий день — 4 березня наступного року.
У суботу в Гайгалавській волості Резекненського краю були виявлені уламки російського безпілотного літального апарату військового призначення, що прилетів з Білорусі. Сьогодні Національні збройні сили (NBS) Латвії помідомили, що це був дрон-камікадзе із вибухівкою типу Shahed, при цьому його ціллю була не Латвія, а Україна.
На великі та маленькі свята, ювілеї та весілля все частіше воліють робити не подарунки, а пожертвування тим, хто цього потребує. Таку тенденцію помітили у благодійній організації Ziedot.lv. Одна з таких пожертв, яка незабаром буде відправлена в Україну, надійшла від батьків немовлят, які народилися в листопаді минулого року. Вони вирішили зібрати кошти для підтримки України та забезпечити 135 гарячих обідів для солдатів, розповідає програма «Новий день» на LSM+.
Мені раніше подобалося ходити в театр. Не можу особливо виділити якийсь жанр: трагедія, комедія, фарс, абсурд. Якщо було талановито, чіпляло щось усередині, несло посил глядачеві, то це не мало жодного значення. Звісно, запеклим театралом мене не назвеш, а тим паче, фанатом якогось лише одного режисера чи теорії сценічного мистецтва. У останні два роки інтерес до вистав, як і до багатьох інших масових розваг, кудись пропав. Можливо, це пов'язано з емоційним вигоранням через війну, безліччю турбот і клопотів, які звалилися. Коротше кажучи, стало не до театру.
Фото