● Це — скорочений переклад тексту українською.
Полный перевод текста на русский можно прочитать здесь.
Оriģināls latviski pieejams šeit.
У систему освіти Латвії не влилися сотні дітей українських біженців
Товариство Gribu palīdzēt bēgļiem та інші незалежні організації вже довгий час намагаються привернути більше уваги до питання інтеграції українських дітей, зокрема у навчальних закладах. Чи ми готові до цього?
Gribu palīdzēt bēgļiem привертає увагу до питання освіти дітей та підлітків з 2022 року. Незважаючи на те, що деякі речі ми вже вирішили і були дуже організовані у прийомі мирних жителів України, забезпечуючи базові потреби, такі як їжа та дах над головою, з початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну минуло вже понад 900 днів.
Потрібно розуміти, що певний час ці люди будуть тут жити. Як би нам не хотілося, доки не виглядає, що найближчим часом війна закінчиться.
Навіть якби війна закінчилася і було б розпочато якісь проекти з реконструкції, після війни має пройти час, щоб люди з сім'ями та дітьми могли повернутися до України. Тому нам треба думати про багато галузей, дивитися ширше. Освіта є найболючішою темою для українських сімей тут. Це показано навіть у дослідженнях наших колег із громадсько-політичного центру «Провідус». Ми самі зіштовхуючись та працюючи з людьми з України, це бачимо. Це ті питання, які люди з груп у Facebook з наближенням навчального року ставили дедалі частіше. Для деяких українських дітей це вже 4-ий навчальний рік.
Я думаю, ми трохи краще підготувалися до цього навчального року, ніж рік чи два тому. Але ми ще не повністю готові прийняти тих дітей з України, які ще не влилися в латвійську систему освіти.
Потрібно брати до уваги, що зараз українські діти навчаються у кількох сотнях шкіл. За останньою статистикою, майже 300 шкіл. Це означає, що в них вже є певний досвід.
Питання скоріше в тому, як ми скористаємося досвідом і що робитимемо з дітьми, які ще не влилися в систему латвійської освіти.
Скільки зараз українських дітей?
Гадаю, конкретних чисел у нашій країні немає ні в кого. Це пов'язано з тим, що ми в шенгенській зоні і українці, так само, як і жителі Латвії, можуть вільно пересуватися. На початку червня від Міністерства освіти і науки чула про 1800 школярів, але влітку це число поменшало. Точної кількості у нас немає, але йдеться про сотні дітей.
Нам потрібний систематичний підхід. Від Міносвіти чули, що з літа минулого року запровадили 3 види інтеграції для українських дітей, залежно від їхнього рівня володіння латиською. Коли питаємо, у яких школах є ця модель, рідко отримуємо відповідь. Минулого навчального року у понад 200 шкіл навчалося в середньому від 1 до 5 українських дітей, можу судити, що їм не пропонується окрема програма латиської мови, особливо з огляду на нестачу вчителів латиської.
Ключовий виклик — за два з половиною роки ми так і не знайшли спосіб допомогти дітям вивчити латиську мову.
Дітям, які навчаються у молодших класах простіше. Природно, що молодші діти легше вчать мови. Коли говорили про батьків, зрозуміли, що коли дитина без підготовки йде у 7, 8, 9 клас, де навчання латиською мовою, вона не може не відставати.
Плану щодо інтеграції українських дітей немає
Що робити з тими, хто навчається онлайн, як інтегрувати їх у середу Латвії?
Ми вважаємо, що є кілька шляхів, один із них — пропонувати цим дітям навчання латиською мовою. Ми втратили три роки, щоб це організувати та централізувати. Нещодавно на прес-конференції чули, що цього року був 31 літній табір.
Чи вистачає цього?
31 табір – це не так вже й багато. Але я гадаю, це ще в процесі. За п'ять днів, що дитина знаходиться в таборі, вона може вивчити "labdien", "paldies", "lūdzu", але цього недостатньо, щоб повноцінно брати участь у навчальному процесі.
На даний момент у нас не було організовано безкоштовних курсів для дітей, щоб вивчити латиську мову. Це дуже важливо тим батькам, діти яких могли б навчатись у професійних навчальних закладах.
Вступити до таких закладів без знань латиської мови можна лише в окремих випадках, де школа намагається це вирішити. Є кілька прикладів, але це більше окремі випадки. Тому діти позбавлені можливості навчатись у професійних навчальних закладах.
Те саме із середньою школою та вищими навчальними закладами, де бачимо, що є українські студенти, але там є можливість навчатися і англійською мовою. Ми вважаємо, що латиська мова важлива, щоб здобути освіту, прижитися та соціалізуватися.
Потрібний систематичний підхід інтеграції українських дітей. Необхідні безкоштовні курси латиської мови для різного віку.
Наразі є безкоштовні курси, але вони для повнолітніх чи сімнадцятирічних, які вже закінчили середню школу в Україні. Потрібно думати про тих, кому шістнадцять чи сімнадцять.
Питання ще й у тому, що відбувається з дітьми, які продовжують навчатись онлайн. Потрібно зрозуміти, скільки таких дітей, що з ними відбувається. Те, що дитина вчиться онлайн не означає, що вона вчиться на прохідний бал і вище, що має всі ресурси для навчання — телефон, комп'ютер, навушники або камеру чи доступ до інтернету, а також чи знаходиться вона у безпеці, поки батьки чи опікуни на роботі.
Чи надано українським дітям необхідні навчальні матеріали?
Це дуже важливе питання, бо українські діти мають таку саму підтримку, як і латвійські діти.
Діти, що мають статус малозабезпечених, щорічно можуть отримати канцелярські товари та рюкзак. Це також доступно і нашим дітям. Як і інші пільги, наприклад, безкоштовні обіди у школі з 1 по 4 класи.
Сподіваюся, вони знають...
Не можу бути впевнена в цьому, бо один із аспектів, який кульгає, це комунікація між Міносвіти та батьками українських дітей чи їхніми опікунами.
Ми вважаємо, що треба більше говорити про здобутки у школі, особливо виділяючи соціалізацію. В Україні, як і у нас був ковід, через що діти не могли якісно відвідувати навчальні заклади.
Це означає, що в нашій країні зараз можуть бути діти, яким 10 років і вони ніколи не навчалися в школі. Для нас це неприйнятно.
Тому потрібно організувати більш зрозумілі заходи щодо комунікації латиською мовою — багато українців уже вивчили латиську мову — а також українською.
Школам потрібні українські педагоги
Ми знаємо, що у школах не вистачає педагогів, особливо вчителів латиської мови. Чи потрібно для навчання дітей із України залучати додаткових вчителів?
Це дуже важлива тема. Ми вважаємо, що це потрібно. Цього року Міносвіти запросили фінансування у 15 мільйонів євро на підтримку інтеграції дітей з України. Це досить пристойна сума. На кожну дитину більше 250 євро на місяць, якщо вона починає перший навчальний рік. На другому році — на половину менше, що не дуже зрозуміло. Наприклад, якщо дитина прибула до Латвії в травні, це не означає, що вона встигне повноцінно підготуватися, а з вересня вона отримає лише половину фінансування. Ми думаємо, це період має бути хоча б півроку. І у школах мають бути помічники вчителів, це важливо.
Хочу сказати, що в наших школах могло працювати більше українських педагогів.
Багато разів чули, що у школах Латвії не вистачає вчителів. До нашої країни прибули сотні вчителів з України. У Латвії є товариство українських вчителів, в якому приблизно 200 педагогів. У травні у системі освіти було задіяно 36 вчителів. Інтенсивно допомагаючи у вивченні латиської мови, можливо, виплачуючи стипендію, поки вони вивчають латиську, щоб вони могли поєднувати це зі своєю роботою — у сфері продажів, громадського харчування чи інших місцях — можна було б залучити українських учителів до нашої системи освіти.
Що для цього потрібно?
Бажання. Інакше я не можу відповісти на це питання, тому що Агентство Латиської мови організовує курси для педагогів, але вони можуть бути інтенсивнішими, тому ми повинні їх якось мотивувати.
Ви багато разів надсилали ці питання міністру освіти та науки Анді Чакші та прем'єру. Чи ви отримали відповідь?
Останні два роки обговорювали це зі спеціалістами Міносвіти й не лише. Важливо зрозуміти, що Латвія в цій сфері зробила менше, ніж інші країни. У сусідній Литві весь минулий навчальний рік присвятили інтеграції українських дітей до навчальних закладів. У Литві відкрили міжнародну Українську школу, де навчаються кілька тисяч українських дітей. У школи є навчальні заклади у 4 містах Литви та велика кількість литовських педагогів. Частина навчання там відбувається литовською мовою. Ми також сподіваємося на активнішу роботу, яка допоможе швидше рухатися вперед.
Ще багато чого потрібно зробити.
Я хотіла б подякувати тим школам, які прийняли українських дітей з відкритим серцем — педагогам, батькам, шкільному персоналу, директорам, дітям, усім, хто бере участь, бо ми всі вчимося. У цій сфері нам усім — державним установам, самоврядуванням, школам та неурядовому сектору треба робити більше.
