Це — переклад матеріалу українською.
Оригинал на русском — здесь.
«Ми можемо сказати і з нашої історії про 50 років окупації. Завдяки тому, що більша частина цивілізованого світу, Захід не визнавав анексію країн Балтії, весь час говорили про це, це допомогло нам відновити незалежність нашої держави, коли з'явилася можливість вийти з СРСР», — зазначив Яніс Скрастиньш, один із засновників Кримської платформи та голова депутатської групи з міжпарламентських зв'язків із Україною.
Такі формати, як Кримська платформа, можуть не впливати на дії на агресора, однак вони сприяють згуртованості країн у боротьбі з ним, зазначила Еліна Вроблевська, дослідник Центру досліджень східноєвропейської політики та доцент Університету ім. Страдиня:
«Так, можливо, Крим не найперший пункт зараз на порядку денному, але він уже став частиною чогось більшого.
І це питання того, яким буде вихід із війни, який буде стан України після війни».
Хоча Крим і не перший на порядку денному, але він перший у хронології агресії РФ проти України, зазначив Олег Кудрін, кореспондент інформаційного агентства «Укрінформ» у країнах Балтії:
«Кримська платформа виходить далеко за межі своєї початкової назви. Тому що після анексії та незаконної окупації Криму ми побачили мляву реакцію демократичного світу. Можемо згадати, що санкції були просто сміховинними. Більш серйозними були санкції після початку війни на Донбасі».
За словами Олега Кудріна, хоча результат війни вирішується на полі бою, це не привід не обговорювати питання територіальної цілісності України на конференціях та самітах.
«Бо
ця війна багатовимірна, війна між демократіями та диктатурами.
Вона ведеться на різних фронтах: на військовому, дипломатичному, економічному та інформаційному», — наголосив кореспондент «Укрінформ».
Також
він закликав не забувати про репресії, вбивства та викрадення українців та татар за час окупації Криму.
Кудрін вказав на те, що багато хто, виїхавши з окупованого Криму до сусідніх, підконтрольних Києву областей, знову опинився в окупації після початку повномасштабного вторгнення РФ у 2024 році.
«Кримські татари насамперед призиваються до армії агресора, вони зазнають там найжорстокіших репресій», — сказав кореспондент. Тому він вважає, що світову громадськість потрібно інформувати про це, щоб за права цих людей боролися, як це вже роблять, зокрема, деякі мусульманські країни.
Еліна Вроблевська згодна, що у 2014 році реакція миру на анексію Криму була «неадекватною», проте з того часу, на її думку, Захід виніс уроки.
«Здебільшого більше немає наївності щодо того, що може чи не може зробити Росія», — наголосила дослідниця.
