У нас мурашник, армія волонтерів — Валерій Оленійчук у Слоці створив центр допомоги Україні

Уродженець Сєвєродонецька Луганської області Валерій Оленійчук живе у Латвії понад 10 років. Разом із братом вони хотіли вдихнути життя в територію колишньої целюлозної фабрики у Слоці та зробити тут найбільший фестивальний майданчик у Латвії. Але ці плани відклала війна. Тепер Валерій очолює Центр українсько-латвійської дружби, який відправив бійцям ЗСУ понад сотню машин, дрони, понад 115 тисяч окопних свічок, розповідає передача «Домська площа» на Латвійському радіо 4.

До Латвії Валерій Оленійчук та його брат Віталій переїхали 2013 року з Москви, де вони мали свій бізнес. За словами Валерія, залишатись довше в РФ вже більше не могли.

«У нас були торгові центри, я керував ними. Але

коли до тебе до магазину приїжджають чеченці на кадировських номерах, коли відбуваються рейдерські захоплення твого бізнесу, звичайно, починаєш дивитися у бік Європи.

У бік Януковича дивитися не хотілося. В Україні ми не у Києві жили, а у Сєвєродонецьку. Звідти й поїхали. Брат після школи вступив до Плеханівської академії у Москві і там залишився, я теж поїхав до брата. Там створили бізнес. Але вже після 2008 року, коли президента поміняли на Медведєва, потім Медведєва — на Путіна, вже тоді було все зрозуміло: ставало гірше, гірше, гірше», — коротко розповідає про російський період Валерій.

Вибір було зроблено на користь Латвії, хоча спочатку їхати сюди було страшно, оскільки пропаганда в РФ описувала ставлення до російськомовних у дуже негативних тонах, каже Валерій.

Брати Оленійчуки дізналися, що в Юрмалі є велика та недоглянута територія колишнього Слокського целюлозно-паперового комбінату, вирішили тут зробити великий концертний зал та приміщення для квестів: «Побачили, що продається старовинний замок за ціною однокімнатної квартири. Так, покинутий, так, з бомжами, без води, бруд, целюлоза... Ми його прибрали, коли придбали, почали його реставрувати. Це було до 2022 року».

З початком повномасштабного вторгнення РФ в Україну колишня фабрика стала місцями зустрічі волонтерів, які мають мету допомагати Україні.

Хоча українській армії Валерій Оленійчук та його брат Віталій допомагають уже давно. Ще в 2014 році вони подарували батальйону «Айдар» свій «Мерседес Гелендваген».

«Він стояв у Сєвєродонецьку, ми його перефарбовували, переробляли, тюнінгували, щоби привезти до Латвії. Але туди зайшли «друзі» та окупували місто, а потім його звільнили наші військові — «айдарівці» з Волині, перші наші друзі; досі ми їм допомагаємо, і віддали їм цей позашляховик. А коли розпочалася повномасштабна війна, ми вже знали, що конкретно потрібно військовим», — розповідає Валерій.

Після першого джипа, подарованого українським військовим, були інші автомобілі: «До нас друзі звертаються: нам потрібна машина — ми їдемо, вибираємо, все купується, їдемо фарбувати. Тут пофарбуємо, тут заб'ємо гуманітаркою, треба оформити — отже, оформляємо. Десь 160 машин відправили. Але після закону 1 грудня [про декларування гуманітарної допомоги] все загальмувалося».

Діти та дорослі, українці та небайдужі латвійці — всі, хто хоче допомогти, збираються по суботах у Слоці, щоб разом робити окопні свічки для України. Акція називається «Вогонь перемоги».

«Є в цьому якась магія. Люди везуть банки, парафін, картон, приїжджають самі, приводять своїх друзів — у нас там мурашник, така армія волонтерів», — ділиться голова організації.

Окопна свічка – це не лише освітлення: у польових умовах такі свічки допомагають готувати їжу, грітися та сушити одяг протягом кількох годин.

«Кожна горить 3 години. Ми намагаємося робити якісно, щоб збільшити ККД, щоб вона не тільки світила. Можна зробити так, що 6 годин світитиме, але навіть кухоль води не зігріє. А наше завдання — щоб там можна було приготувати їжу. Ось поставив три свічки – через 15 хвилин літр води вже кипить», – пояснює співрозмовник ЛР-4.

Волонтери, серед яких багато біженців, у тому числі з дітьми, приїжджають до Слоки іноді за кілька десятків кілометрів, щоб зробити свою свічку перемоги. А Валерій їх годує смачним борщем. Тут часто виступають не лише латвійські музиканти, а й виконавці з України. Центр українсько-латвійської дружби в Слоці став місцем спілкування та взаємодопомоги, роботи та відпочинку.

«Ми тут уже як одна сім'я», — говорить Валерій.

Помилка у тексті?

Виділіть текст і натисніть Ctrl+Enter щоб відправити фрагмент тексту для виправлення редактору!

Будь ласка, виділіть у тексті відповідний фрагмент і натисніть Сповідомити про помилку.

Пов'язані статті

Більше