Що українці в Латвії думають про гуманітарні кроки України в Курській області

Ейфорія від несподіваного й успішного наступу Збройних Сил України змінилася в українців тривогою, а часом і невдоволенням діями власної влади. «Морально мені дуже складно прийняти, що українці допомагають росіянам, які в основній масі підтримують розпочату Путіним війну», — сказав LSM+ один з українців, які живуть у Латвії. «Ми ж цивілізована держава, правильно?», — міркував інший. Але найсильніші емоції викликав план евакуації російських громадян на українську територію.

● Це — авторська версія тексту українською.
Авторскую русскую версию текста можно прочитать тут.
Tulkojums latviski pieejams šeit.

Річ у тім, що російське цивільне населення, яке залишилося на тепер уже підконтрольній ЗСУ території, можуть евакуювати в Україну. У Міністерстві реінтеграції тимчасово окупованих територій України заявили, що спільно з військовими розробляють гуманітарні коридори для добровільного виходу мешканців Курської області Росії до українських Сум, щоб убезпечити місцеве населення, особливо — вразливі категорії. LSM+ запитав українців, які живуть у Латвії (і, на жаль, які не з фільмів знають, як то — бути під постійними обстрілами), що вони думають відносно ініціативи українського уряду.

Лекс із Вовчанська, живе у Вентспілсі: «Для мене це дуже слизьке питання. Наскільки це правильно, наскільки це доцільно? Щоб потім не відгукнулось Україні — а чи не буде це розцінено як насильницькі дії з нашого боку? З одного боку, це навіть корисно — якщо

вони до нас приїдуть, вони побачать, що їхня держава накоїла у нас в Україні.

З іншого боку — щоб на зовнішньополітичному рівні це Україні не відгукнулося в майбутньому».

Анна з Ізюма, зараз у Тукумсі: «Ще невідомо, хто приїде в Україну! І — ну куди їх везти? Евакуюють зараз [український] Покровськ, і

держава ледве справляється! А тепер ще з Курської області!

Добре, що є волонтери, зокрема й закордонні. Ось, наприклад, Tavi draugi, постійно щось в Україну відправляють тим цивільним, яких вивезли із зони бойових дій. Розумієте?»

Анастасія з Сєвєродонецька, тепер рижанка: «Зараз я взагалі не торкаюся політичних питань. Мені стає погано — і морально, і фізично. Я перестаю спати, якщо починаю постійно відстежувати новини з України.

Мені дуже складно це приймати,

ми пережили дуже страшні події. Загалом — так, я чула про наступ ЗСУ в Курській області. Але більше мені немає чого сказати. Я повністю абстрагуюся від військового чи політичного новинного напрямку».

Олександр із Луганської області, теж рижанин: «Дії ЗСУ підтримую. Але ось евакуацію — ні.

Ніхто не знає, які люди потраплять в Україну,

чи не будуть вони здавати позиції наших військових або передавати дані в Росію відносно наших стратегічних об'єктів. Так, я розумію — Україна тепер, зайшовши на чужу територію, повинна гарантувати безпеку мирним громадянам, тому не примусова евакуація допускається. Але тим не менше...»

Наталя з Чернігова, зараз в Алуксне: «Думаю, що, якщо ми [за міжнародними законами ведення війни] зобов'язані це робити (евакуювати — О.П.), то нам потрібно убезпечити себе від проникнення (в Україну — О.П.) людей, які можуть працювати проти нас.

Тільки дуже ретельний контроль і перевірки! Це війна, яку ми не провокували.

Думаю, що ми можемо в цьому питанні диктувати свої правила щодо перевірок та умов евакуації».

До Сум тим часом, повідомляють українські медіа, вже прибули перші російські біженці. Після тижневого проживання у підвалі чоловік та його 89-ти річна матір із Суджі звернулися до українських військових із проханням про евакуацію в Україну. Чоловік повідомив, що його мати потребує медичної допомоги. Наразі вони обоє перебувають на лікуванні в медзакладі Сум. Жодної іншої допомоги чи житла вони наразі не отримали.

Незадоволені українці й тим, що жителі зайнятих ЗСУ населених пунктів у Курській області отримують від військової комендатури ЗСУ продукти харчування і воду. Примітно, що і продукти, і воду українські військові почали постачати росіянам ще до створення військової адміністрації в Суджі. Бійці ЗСУ, які знають про потреби місцевого населення, передають запит про гуманітарну допомогу до української поліції, а потім через правоохоронців і рятувальників отримують усе необхідне і роздають серед людей.

Ось як відреагували на це українці в Латвії.

Лекс: «Ми ж цивілізована держава, правильно?

Ми, на відміну від того, що роблять росіяни на території України, воюємо за правилами, і поводимося на зайнятих територіях теж за правилами.

Мені здається, що якби ми поводилися в цій війні як росіяни, Європа сприймала б нас відповідно. Все ж видачу гуманітарної допомоги росіянам я підтримую».

Анна: «Я б узагалі нічого не передавала. Або якийсь мінімум. Розумію, що

ми за законом зобов'язані, але я — проти».

Олександр: «У мене батьки залишилися в окупації, і ми теж жили (в окупації — О.П.), поки не вибралися дивом звідти. І я не пам'ятаю нормального ставлення від росіян до нас. Ні про яку допомогу не йшлося. За всіма законами, і людськими зокрема,

потрібно допомагати харчуванням і водою цивільним у воєнних умовах. Але морально мені дуже складно прийняти,

що українці допомагають росіянам, які в основній масі підтримують розпочату Путіним війну».

Наталя: «Скажімо так — не шкодячи своїм.

Я б не допомагала, це моя думка.

Але якщо вже ми вирішили залишатися на “світлому” боці, то — допомагати так, щоб свої не страждали».

Усі співрозмовники LSM+, проте, активно підтримали наступ ЗСУ на Курщину, і впевнені, що прорив російського кордону не спровокує ще більшу ескалацію воєнних дій з боку Росії.

Тим часом повідомляється, що жителям Суджі підключили централізовану подачу води, а українські військові медики вже почали прийом місцевих пацієнтів. У день по медичну допомогу звертаються до 10-15 осіб, передають в українські медіа.

У російських регіонах, де українські війська проводять оборонну операцію, життєдіяльність забезпечує  Українська військова комендатура. Тут діє спеціальний правовий режим, який грунтується на взаємодії трьох правових систем: права окупованої держави або її частини (Російська Федерація), права держави-окупанта (Україна), і міжнародного права.

«Ми (...) не встановлювали жодної влади. Там діє військова комендатура, і ті люди, які там залишалися, (...) отримують від військових гуманітарку і ліки. Це прописано в Женевських конвенціях.

Це не бажання здатися добрими, це питання відповідальності держави. І ми показуємо, що Україна — це відповідальна держава,

яка дотримується підписаних нею конвенцій», — нещодавно зазначив міністр внутрішніх справ України Ігор Клименко.

  

Помилка у тексті?

Виділіть текст і натисніть Ctrl+Enter щоб відправити фрагмент тексту для виправлення редактору!

Будь ласка, виділіть у тексті відповідний фрагмент і натисніть Сповідомити про помилку.

Пов'язані статті

Більше