Данный материал публикуется на двух языках.
- Продолжить чтение на украинском языке.
- Продолжить чтение на русском языке.
Портрети зруйнованих шкіл
Повномасштабне вторгнення в Україну застало Ксенію в Італії і основним засобом вираження її почуттів у Фейсбуці стали повні магічної чарівності краєвиди Карпат та портрети незламних українок. Але війна залишилася і на знімках, і в пам’яті. Колекцією знімків зруйнованих шкіл Донбасу та своїми спогадами про роботу над ними до 1 вересня Ксенія Фетісова ділиться із порталом громадських ЗМІ Rus.LSM.lv.
«Чотири найсильніші враження від поїздки на Донбас саме пов'язані з темою школи», - розповідає Ксенія. – «2016 рік, весна.... Наближається Великдень, і волонтери зібрали пасхальні частування для мешканців містечка Мар'їнка та інших населених пунктів. Дорогою в нас псується старенька машина, полагодити її в короткий термін неможливо, і ми судомно шукаємо заміну. Нас із дорогоцінним великоднім вантажем підбирає місцевий волонтер на вантажівці, напевно, 70-х років минулого століття. Так ми й добираємося до Мар'їнки. Напередодні нашої поїздки до Мар'їнки загинув мирний житель просто біля свого будинку, хоча на момент 2016 року відкритих бойових дій не було... Будівля школи Мар'їнки була зі слідами пострілів зовні і всередині, а в коридорах школи були спеціальні наклейки: під якою стіною у разі обстрілу можна стояти, а під якою - небезпечно. Діти були у місті всюди: і школярі, і малюки у візках. Життя тривало, не всі могли і хотіли виїхати.
Побачивши нас, волонтерів, підійшла старенька співробітниця школи та розповідала, як було страшно, коли район обстрілювали, і як співробітники школи, яка вже не працює, самотужки намагаються зберегти школу від подальшої руйнації – дощами та вологою. Це було неможливо, але це була частина їхнього життя, і вони не хотіли кидати улюблену школу. Тим часом Красногорівка оживала, працювали інші школи, які менш постраждали від війни, на вулицях, було багато сімей з дітьми, і, якби не сліди «прильотів» на будинках і не вирви від снарядів на дорогах, то можна було б подумати, що життя йде спокійно. Вночі у місті не запалювали вуличні ліхтарі, та й мешканці намагалися світло не вмикати, першої ж ночі було чути постріли на позиціях неподалік.
Війна була поряд, неоголошена. Вразила маленька школа на вулиці 8 Березня, її на той час відновили, і 1 вересня 2016 року діти знову пішли туди вчитися. А ось численні сліди пострілів на стінах залишилися. ...селище Нетайлове, те саме, 2016 рік. До сумнозвісного селища Піски, де не залишилося жодного вцілілого будинку, і де на той момент велися бої - близько двох кілометрів. Неподалік і до Донецька. А в маленькому селищі Нетайлове діти ходять до об'єднаної школи-дитсадка. Групи невеликі, діти різного віку. До приїзду волонтерів підготували свято. Страшно подумати, що всього за кілька кілометрів від них велися бої.
…2018 рік. Селище Опитне, близько 2 км від міста Авдіївка. Ми вдвох з місцевим волонтером Аліною йдемо пішки уздовж замінованих полів найближчою дорогою. Коли починається селище, відразу помітно: жодної цілої будівлі, скрізь сліди пострілів, снарядів, вибиті вікна, обгорілі дерева, дитячі коляски та іграшки, кинуті у дворах. На фруктових деревах яблука, які немає кому зібрати. Бігають покинуті собаки. У селищі на той момент проживало, за нашими даними, 35 осіб. Це були люди, яким не було куди виїхати. У селищі не було ні води, ні світла і ми не уявляємо, як вони виживали під час холоду? Організованої допомоги вони не отримували, і їхня доля мало кого хвилювала. З місцевих мешканців нам вдалося побачити трьох - вони були дуже налякані, не знаючи, хто ми й звідки. Опісля виявилося, що вони знудьгувалися за можливістю з кимось поговорити, і один із мешканців показав нам місцеву школу, дитячий садок і будинок культури, зруйновані під час бойових дій, зі слідами від пострілів та снарядів, з вибитими вікнами.
Але найбільше вразила бібліотека: розкидані книги, дитячі іграшки і знову – фортепіано. Життя зупинилося в Опитному. Музичний інструмент, мабуть, уже ніколи не зазвучить, а книжки ніхто не прочитає. Все побачене здавалося нереальним, кадрами із фільму жахів.
Через чотири роки війна прийшла і в інші міста України...»
Портреты разрушенных школ
«Четыре самых сильных впечатления о поездках на Донбасс как раз связаны с темой школы», - рассказывает Ксения. – «2016 год, весна.... Приближается Пасха, и волонтеры собрали пасхальные угощения для жителей городка Марьинка и других населенных пунктов. По дороге у нас ломается старенькая машина, починить ее в краткие сроки невозможно, и мы судорожно ищем замену. Нас с драгоценным пасхальным грузом подбирает местный волонтёр на грузовичке, наверное, 70- х годов прошлого века. Так мы и добираемся до Марьинки. Накануне нашей поездки в Марьинке погиб мирный житель, просто возле своего дома, хотя на момент 2016 года открытых боевых действий не было... Здание школы Марьинки было со следами выстрелов снаружи и внутри, а в коридорах школы были специальные наклейки: под какой стеной в случае обстрела можно стоять, а под какой опасно. Дети были в городе повсюду: и школьники, и малыши в колясках. Жизнь продолжалась, не все могли и хотели уехат».
...Красногоровка, соседний с Марьинкой городок, 2016 год. В наиболее пострадавшем районе города стояла уже больше года полуразрушенная школа с выбитыми окнами и следами «прилетов» на крыше и стенах. Внутри: обычные классные комнаты, книги в шкафах и на партах, выбитые стекла, разбитое фортепиано, спортивный зал с дырой в потолке. Увидев нас, волонтеров, подошла старенькая сотрудница школы и рассказывала , как было страшно, когда район обстреливали, и как сотрудники уже не работающей школы своими силами пытаются сохранить школу от дальнейшего разрушения - дождями, влагой. Это было невозможно, но это была часть их жизни, и они не хотели бросать любимую школу. Тем временем Красногоровка оживала, работали другие школы, которые менее пострадали от войны, на улицах было много семей с детьми, и, если бы не следы «прилетов» на зданиях и не воронки от снарядов на дорогах, то можно было подумать, что жизнь идёт спокойно. Ночью же в городе не зажигали уличные фонари, да и жители старались свет не включать, в первую же ночь были слышны выстрелы на позициях неподалеку. Война была рядом, необьявленная. Поразила маленькая школа на улице 8 Марта, ее к тому времени восстановили, и 1 сентября 2016 года дети снова пошли туда учиться . А вот многочисленные следы выстрелов на стенах - остались. ...Поселок Нетайлово, тот же, 2016 год. До печально известного поселка Пески, где не осталось ни одного уцелевшего дома и где на тот момент велись бои - около двух километров. Недалеко и до Донецка. А в маленьком поселке Нетайлово дети ходят в объединенную школу- детский сад. Группы небольшие, дети разного возраста. К приезду волонтеров приготовили праздник. Страшно подумать , что всего в нескольких километрах от них велись бои.
2018 год. Поселок Опытное, около 2 км от города Авдеевка. Мы вдвоем с местным волонтером Алиной идём пешком вдоль заминированных полей по просёлочной дороге. Когда начинается поселок, сразу заметно: ни одного целого здания, везде следы выстрелов, снарядов, выбитые окна, обгоревшие деревья, детские коляски и игрушки, брошенные во дворах. На фруктовых деревьях яблоки, которые некому собирать. Бегают брошенные собаки. В поселке на тот момент проживало, по нашим данным, 35 человек, это были люди которым некуда было уехать. В поселке не было ни воды, ни света, как они выживали в холода? Организованной помощи они не получали, и их судьба мало кого волновала. Из местных жителей нам удалось увидеть троих, они были очень напуганы, не зная, кто мы и откуда. После оказалось, что они истосковалась по возможности с кем нибудь поговорить, и один из жителей показал нам местную школу, детский сад и дом культуры, разрушенные во время боевых действий, со следами от выстрелов и снарядов, с выбитыми окнами. Но наиболее поразила библиотека: разбросанные книги, детские игрушки и снова - фортепиано. Жизнь остановилась в Опытном. Музыкальный инструмент, вероятно, уже никогда не зазвучит, а книги никто не прочитает. Все увиденное казалось нереальным, кадрами из фильма ужасов.
Через четыре года война пришла и в другие города Украины ...».