● Це — авторська версія тексту українською.
Авторскую русскую версию текста можно прочитать тут.
Tulkojums latviski pieejams šeit.
Деякі з нас відкритіші, інші — замкнені, хтось готовий через п'ять хвилин знайомства розкритися перед тобою, а комусь для цього потрібні роки. Різне виховання, культура, темпераменти. Але і в цих особливостях виявляється інтуїтивна і складно пояснювана «спорідненість душ», коли люди починають тягнутися одне до одного. Надихають бути кращими версіями самих себе, підштовхують до розвитку і вчинків.
Маргарита Черненко, поетеса і письменниця, яка видала сім книжок, у недавньому минулому доцент кафедри філології Київського національного університету театру, кіно і телебачення ім. І. К. Карпенка-Карого, переїхала до Риги півтора року тому. Без діла не могла і не хотіла сидіти, тож одразу після приїзду пішла плести маскувальні сітки для ЗСУ разом із латвійцями та українцями на майданчику FREE RIGA: «Перші, кого я там зустріла, — це були Айгар (Aigars Strautnieks) та його дружина Іна (Ina Strautniece). Вони почали цю справу і весь цей час нею займаються. Вкладають усю душу. Тепер ми двічі-тричі на тиждень обов'язково зустрічаємося. Вони мені стали дуже близькими. Нас минулого року навіть показували по Латвійському телебаченню».
Лише через деякий час, коли усі ближче перезнайомилися між собою, Маргарита дізналася, що Айгар — народний майстер з плетіння кошиків з верби, а Іна — відома в Латвії під псевдонімом Anna Strautniece письменниця, авторка трьох книжок і перекладачка понад 50 творів з англійської мови.
Для самої Маргарити почався час пошуку самої себе в новій країні та мовному середовищі.
Але ось же цікавий поворот життя: зовсім незнайомою Латвію вона назвати не може. Багато років тому за сімейними обставинами перевелася з Київського державного університету до Латвійського, потім попрацювала кілька років учителем у середній школі в Єлгаві та в медичному училищі в Ризі. Повернулася до Києва, захистила дисертацію, багато років викладала.
Нині для неї на перше місце, як для філолога, стало питання вивчення мови, без знання якої неможливо відчути, повноцінно зрозуміти культуру та менталітет народу.
«У мене латиська мова якось спалахнула всередині і знайшла відповідність на окремій хвилі. Вона в мені відгукується. В українській мові близька фонетика до латиської, нас об'єднує співучість і музикальність. Я зараз дуже серйозно націлена на вивчення мови», — ділиться спостереженнями Маргарита.
Поетові, як людині особливого, загостреного сприйняття світу, що передає свої емоції через віршовані рядки, важливо ділитися ними з іншими людьми.
Щоб вони відчули його біль і радість, співпереживали, розділяли, підтримували, а можливо, й не погоджувалися, і сперечалися зі світовідчуттям і внутрішнім всесвітом автора. Коли вам кажуть, що поети чи письменники пишуть «у стіл» і виключно для себе — не вірте. Творцю обов'язково потрібен глядач, слухач, читач.
Маргарита вже провела два невеличкі творчі вечори для українських біженців і латвійців у Армії Спасіння Латвії: на Різдво 2023 року і тематичний до міжнародного жіночого дня — «Жіночі голоси в поезії». На них для неї стало важливим не лише те, що вона отримала можливість уперше після початку війни напряму звернутися до аудиторії зі своїми віршами, а й поспілкуватися на них із поетами Латвії, ближче познайомитися з їх творчістю.
Велике враження на Маргариту справила поезія Байби Талце (Baiba Talce), з якою вони якраз і зізналися на такому вечорі: «Її вірші мене вразили. Завдяки їй я відчула смак латиської поезії: вона філософська, трохи магічна. Водночас — лірична, з присутністю метафоризму великого діапазону. Чіпляє». Тоді ж народилася ідея взятися за переклади латиських поетів українською мовою. Першою спробою став вірш Sarmai U. цього автора зі збірки «Зупинки» (Pieturvietas), що готується до друку.
Sarmai U.
Uz dimensiju sliekšņa
no laika apļa nokrīt rīts,
un tu tik laimīga, ka vari ņemt to līdz.
Uz dimensiju sliekšņa,
no laika apļa iznācis, mazs bērniņš sēž.
Un tu tik laimīga, ka vari viņam blakus būt kā vējš.
Uz dimensiju sliekšņa
no laika apļa jūsu vārdi pārnāk mājās,
un tu tik laimīga, ka tajā ceļā ar viņiem Dievs jau parunājās.
Сармі У. (переклад М. Черненко)
На краєчку вимірів космічних
Ранок випав дивом мозаїчним,
Наче в колі часу загубився.
Залишись зі мною, залишися!..
На краєчку вимірів космічних
Немовля — перлинка таємнича
Й найпрозоріша за все на світі, —
Щастя бути поруч з ним як вітер.
На краєчку вимірів космічних —
Всі твої слова прості й незвичні
Тихо повертаються до Бога...
Щастя знати — це Його дорога.
Кілька разів на тиждень Маргарита прямує до Ризької центральної бібліотеки до «чудової зали латиської поезії, для вивчення якої потрібен системний академічний підхід», і читає, читає, читає... Переймається смаком, значенням і чарами слів, гіпербол, метафор, фігур мови, алегорій, граматичними формами й зворотами латиської мови. Готується і дуже хоче перекласти українською свою улюблену поетесу Візму Белшевіцу (Vizma Belševica).
Одного дуже важливого висновку українська поетеса Маргарита Черненко вже дійшла:
«Слово, що зближує Україну і Латвію та має для нас особливе значення — це воля — brīvība».
