Фото: Позиція

Позиція

Розділ «Позиція» на порталі Ukr.lsm.lv. Останні новини та інші матеріали на тему «Позиція».

«ZЛО» стукає у двері. Не відчиняйте йому: у Латвії показали фільм про війну в Україні
«ZЛО» стукає у двері. Не відчиняйте йому: у Латвії показали фільм про війну в Україні
У п’ятницю в Юрмалі у волонтерському центрі товариства «Українсько-Латвійської дружби» відбувся перегляд документального фільму «ZЛО». Творці фільму— режисерка Олена Мошинська та продюсерка Лариса Дахно дали таку назву фільму цілком усвідомлено. Зло, яке війною вирує зараз в Україні, може розростися метастазами, не тільки Європою, а й усім світом.
Українці в Латвії: податки і комуналка, все як у всіх
Українці в Латвії: податки і комуналка, все як у всіх
В особистих розмовах мої латвійські знайомі іноді просять мене висловитися з тієї чи іншої проблеми Латвії — соціального, політичного або економічного характеру. Я від відповідей ухиляюсь, пояснюючи свою позицію дуже просто — звісно, міркування у мене є, але я не є громадянином Латвії і не маю права, як мені здається, коментувати її внутрішні справи. Важливіше те, що я завжди буду вдячний країні та її людям за підтримку України.
Андрій Єрмак: Латвіє, допоможи досягти миру в Україні!
Андрій Єрмак: Латвіє, допоможи досягти миру в Україні!
Третій рік війни в Україні добігає кінця, і ставки як ніколи високі – не лише для України, а й для всього світового порядку. Ця війна – не просто територіальна суперечка, вона виявила тріщини у міжнародній системі, які можуть загрожувати основам глобального миру та стабільності.
Тепер — в Латвії. Інна з Харкова, яка за день супроводжує в поїзді ViVi понад тисячу осіб
Тепер — в Латвії. Інна з Харкова, яка за день супроводжує в поїзді ViVi понад тисячу осіб
«Я колись порахувала, і вийшло, що за один тур я супроводжую і обслуговую понад тисячу пасажирів, — розповідає Інна Фролова. «Тур» — це не про роботу гідом. Так називають робочу зміну кондуктора. — Постійних, що в один і той самий час їздять на роботу, вже в обличчя знаю, та й вони мене теж. Вітаємося, як старі знайомі». Зараз Інна — старший контролер в електричках Pasažieru vilciens. Два роки тому вона була фотографом, що набирав популярність.
«Тепер — у Латвії». Олександр з-під Херсона, раніше — менеджер-стивідор, а тепер — таксист
«Тепер — у Латвії». Олександр з-під Херсона, раніше — менеджер-стивідор, а тепер — таксист
Якщо на годиннику десята ранку, ви на заправці в Ризі, а поруч кілька чоловіків розмовляють російською, але з м'якою «г», і до вас долинає ще фірмове «шо», а то й суржик — навіть і не сумнівайтеся. Ви потрапили на щоденну «саморобну» планерку херсонських таксистів. Тобто — тепер уже ризьких. 
Чи потрібен український підприємець Латвії
Чи потрібен український підприємець Латвії
Я вранці слухаю радіо, ця звичка у мене з дитинства. Мій батько свого часу був головним редактором Одеського обласного радіо, за службовим обов'язком він вмикав його о 6 ранку, і ми прокидалися під голос диктора, який розповідав новини нашого регіону. Потім я вже й сам працював на радіо, і його фон став для мене невід'ємною частиною входження в денний ритм.
Тепер — у Латвії. Книгар Артем з-під Харкова береже українську мову за кордоном
Тепер — у Латвії. Книгар Артем з-під Харкова береже українську мову за кордоном
«Побачив на вулиці в Ризі хлопців. Молодшокласників. На рюкзачках — українські стрічечки. А розмовляють російською мовою. Іду позаду і думаю — адже ці хлопчаки через кілька років можуть просто забути українську. І я зрозумів — потрібно щось робити», — каже Артем Чуйко, філолог-україніст із Харківської області. Він хоче, щоб маленьким українцям не тільки в Латвії, а й скрізь у Європі їхні мами читали казки українською — і заснував у Ризі першу в Балтії українську книжкову крамницю.
Третина українців хоче залишитися в Латвії після війни. А на якій підставі?
Третина українців хоче залишитися в Латвії після війни. А на якій підставі?
У кожного мігранта, вимушеного чи добровільного, у новій країні є свій особливий день. Це день, коли треба подавати документи на продовження права перебування. Сказати, що він хвилюючий — не сказати нічого. Від рішення відповідного органу державної влади залежить подальша доля людини та її родини.
Тепер — у Латвії. Роман із Риги, стоматолог, який відмовився пломбувати зуби аби чим
Тепер — у Латвії. Роман із Риги, стоматолог, який відмовився пломбувати зуби аби чим
«Фактично так і є — українці воліють відвідувати саме українських лікарів. Деякі кажуть, що українські лікарі приділяють більше часу пацієнтові. Ну і ще, можливо, це наче якась терапія своєрідна для пацієнта — побути серед своїх», — каже практикуючий у Ризі лікар Роман Яковенко. В Україні він був завідувачем відділення стоматології в міській лікарні.
Незабаром зима. Для України та її друзів вона буде тяжкою
Незабаром зима. Для України та її друзів вона буде тяжкою
Незнайома жінка розгублено озиралася в нашій аудиторії, де зазвичай відбуваються зустрічі з культурно-соціальної інтеграції українців. Я підійшов, привітався, поцікавився, що її бентежить. «Я вперше прийшла на такі заняття, — пояснила вона, — Мене звати Катерина, і ми з чоловіком тільки два місяці тому приїхали з Дніпропетровської області до Риги. У нас тут дочка з онуком живуть уже два роки».
Тепер — у Латвії. Ірина з Риги, яка дарує частинку української душі всім, хто до неї приходить
Тепер — у Латвії. Ірина з Риги, яка дарує частинку української душі всім, хто до неї приходить
«Коли в тебе є рамки, часу для зневіри набагато менше, і ти не даєш емоціям заволодіти тобою. Напевно, деяким нашим людям потрібна дисципліна, щоб мобілізувати свої сили і рухатися далі», — каже тепер уже рижанка Ірина Мішаріна, підприємець і в Україні, і в Латвії. Її сила волі та цілеспрямованість перевертає гори.
Україну у валізі не привезти, вона з нами в душі
Україну у валізі не привезти, вона з нами в душі
Людині потрібен дім. Не просто дах над головою, а місце, де їй затишно, спокійно і безпечно. Ідеально, коли цей дім пам'ятає кілька поколінь твоїх пращурів, від яких залишалися пам'ятні речі чи знаки. Ось комод — його купила бабуся, ось балка з хрестом на стелі — його вирізав прадід, ось світлина в рамочці — це мама і тато в молодості, ось набір срібних ложок — їх привіз хресний діда в подарунок із далекої подорожі в сусіднє містечко...
Тепер — у Латвії. Сергій із Риги, який годує латвійців і українських військових на реабілітації
Тепер — у Латвії. Сергій із Риги, який годує латвійців і українських військових на реабілітації
Повірте, практично кожна україночка, приїхавши до Латвії, хоча б раз відповіла на запитання місцевих — «А розкажіть, як ви готуєте борщ?», «Як ви робите тісто на вареники?», «Що ви кладете в голубці?» і багато-багато схожих. Справді — українська кухня, хоч і здебільшого клопітка, проте ситна й однозначно — смачна. На неї й зробив ставку Сергій Журид, господар кафе-магазину в Ризі.
Українці мало спілкуються з латвійцями латиською. Зараз є можливість це виправити
Українці мало спілкуються з латвійцями латиською. Зараз є можливість це виправити
Якщо зайти в соцмережах на українські сторінки в Латвії, то в очі дуже швидко впадає велика кількість оголошень про курси, заняття та майстерні з культурної орієнтації, інтеграції та вивчення латиської мови. Після літнього затишку звалилося так багато інформації, що я іноді гублюся і не можу вибрати. Усе корисно, цікаво і потрібно для повного занурення в життя латвійського суспільства.
Тепер — у Латвії. Марія з Києва, продавчиня, якій покупці приносять гостинці
Тепер — у Латвії. Марія з Києва, продавчиня, якій покупці приносять гостинці
«Lūdzu, te ir jūsu atlikums — pieci eiro», — чую голос касирки — українки Марії Грабовської. Дедалі ближче підходжу до каси магазину однієї з торгових мереж, де вона працює, і прислухаюся до її латиської мови. Магазин у Тукумсі. У цьому невеличкому і красивому містечку живе з родиною киянка Марія.
Так, в українських біженців у Латвії є проблеми. Чи можна їх вирішити? Безсумнівно!
Так, в українських біженців у Латвії є проблеми. Чи можна їх вирішити? Безсумнівно!
Я колись в Одесі очолював громадську організацію, що займалася соціологічними дослідженнями. Було це давно, допомагали нам соціологи з нашого університету. Ми замірювали ступінь споживчого оптимізму і ділової активності. Затим раз на місяць був брифінг, ми поважно розповідали про наші дослідження. І тільки нещодавно я зрозумів, чого нам не вистачало на цих зустрічах — власне самих споживачів і бізнесу. У нещодавньому дослідженні Центру громадської політики PROVIDUS про життя українських біженців у Латвії спроміглися уникнути відстороненості дослідника від об'єкта вивчення.
Тепер — у Латвії. Наталя зі Смілтене, психолог, яка знає всіх українців у краї
Тепер — у Латвії. Наталя зі Смілтене, психолог, яка знає всіх українців у краї
Поговорити з Наталією Ющенко, дуже активною моєю землячкою, вдалося не з першого разу. Зустрічі постійно переносилися, і це не дивно — влітку, поки тепло, вона постійно щось вигадує для українських дітей. Наталя опікується сім'ями воєнних біженців у Смілтенському краї.
Відповідь на запитання «Хто я такий?» шукають в українській лабораторії мистецтва
Відповідь на запитання «Хто я такий?» шукають в українській лабораторії мистецтва
Мені раніше подобалося ходити в театр. Не можу особливо виділити якийсь жанр: трагедія, комедія, фарс, абсурд. Якщо було талановито, чіпляло щось усередині, несло посил глядачеві, то це не мало жодного значення. Звісно, запеклим театралом мене не назвеш, а тим паче, фанатом якогось лише одного режисера чи теорії сценічного мистецтва. У останні два роки інтерес до вистав, як і до багатьох інших масових розваг, кудись пропав. Можливо, це пов'язано з емоційним вигоранням через війну, безліччю турбот і клопотів, які звалилися. Коротше кажучи, стало не до театру.
Тепер — у Латвії. Любов із Маріуполя, майстер-грумер, до якої везуть улюбленців із різних міст Латві...
Тепер — у Латвії. Любов із Маріуполя, майстер-грумер, до якої везуть улюбленців із різних міст Латвії
«Спочатку в мене була депресія, — розповідає Любов Грубська, яка мешкає в Баложі, — Там, удома, було життя і були плани. А тут все незрозуміле. Замислилась — чим я можу в Латвії займатися? Мені потрібно було щось таке, що я могла б любити і віддавати туди всю енергію».
Es mācos latviešu valodu. Українка допомагає українським дітям навчатися у Латвії
Es mācos latviešu valodu. Українка допомагає українським дітям навчатися у Латвії
Ми познайомилися з Інною на курсах з вивчення латиської мови для білоруських та українських біженців. Якраз днями ми пройшли перше заняття на рівень С1.Першу історію успіху щодо вивчення латиської мови ми вже розповіли. Настала черга другої, не менш дивовижної і зворушливої.
Навіщо українцям і далі вивчати латиську
Навіщо українцям і далі вивчати латиську
Раз на два місяці я обов'язково телефоную своєму давньому старшому приятелеві Євгену з Одеси. Він останні десять років живе на дві країни, то в Україні, то в Хайфі в Ізраїлі. Неодмінно запитує в мене про успіхи у вивченні латиської мови. Він сам наполегливо оволодіває івритом, хоча цілі райони в Хайфі — російськомовні, і начебто цілком можна було б без нього обійтися (і досить багато хто так і живе).
Синдром є, хвороби немає. Як українські біженці справляються з депресією
Синдром є, хвороби немає. Як українські біженці справляються з депресією
«І як ти собі це уявляєш, Олексію? Я доросла жінка, сяду перед незнайомими мені людьми і буду їм скаржитися на життя? Що я погано сплю, думаю, як заробити на життя, як вивчити доньку тут у Латвії, непокоюся про тих, хто залишився в Україні? Кому це цікаво? У всіх зараз так, упораюсь», — відповідає мені Олена з Дніпра на мою пропозицію відвідати психологічні тренінги в Ризі.
Тепер — у Латвії. Олександр з Сум, статті якого чекають в Лієпаї
Тепер — у Латвії. Олександр з Сум, статті якого чекають в Лієпаї
«Не можу всидіти на одному місці, завжди чимось зайнятий. І в Україні, і тут у Латвії життя навколо мене вирує, — говорить активіст та журналіст Олександр Грінка, який тепер живе в Лієпаї. — У мене є філософія: приймай з добром всі події та людей, що приходять, і все обов'язково владнається в житті найкращим чином».
Зваблення ностальгією. Пропаганда РФ, совєтська Юрмала і сучасна Україна
Зваблення ностальгією. Пропаганда РФ, совєтська Юрмала і сучасна Україна
Літні вечори на березі Ризької затоки чарівні. Там ми з сім'єю нещодавно зустрічалися з нашими земляками-українцями — і силувалися обходити болючі теми. Щоправда, не дуже виходило. Дивлячись на широкий юрмальський пляж, я ностальгував за піщаними пересипами Кароліно-Бугазу під Одесою і, звісно, трішки засумував. У відповідь Міла розповіла про пляжі в Бердянську на Азовському морі, куди вони раніше любили їздити з Донецька відпочивати всією сім'єю.
Не звикнути до трагедії України та українців. Розповіді мають бути почуті
Не звикнути до трагедії України та українців. Розповіді мають бути почуті
Без малого тисячу днів триває повномасштабне вторгнення Росії. З часом сприйняття навіть найжахливіших подій притупляється, вони стають ще новою, але вже звичкою. Начебто і біженці в Латвії вже не так помітні, і українських прапорів на будівлях все менше, ось і новини з фронту на порталах відсунулися на другий план. Майже все як раніше, до війни? Це — самообман. Нічого не минуло, нічого не скінчилося. І ніхто точніше і чесніше за українців з тимчасово окупованих територій про це не розповість.
Непроста дорога українських дітей до латвійських шкіл
Непроста дорога українських дітей до латвійських шкіл
Літо добігає кінця, зовсім скоро почнеться новий навчальний рік, зокрема й для дітей українських біженців у Латвії. Поки що для них нічого не зміниться: тисячі дітей разом із батьками, як і раніше, зможуть вибрати, яка форма навчання для них краща.
Українські біженці вже повертають мільярди в економіку Європи
Українські біженці вже повертають мільярди в економіку Європи
Моїм латвійським знайомим подобається читати українські фейсбучні групи, в яких люди діляться своїми проблемами, ставлять запитання, просять поради. Іноді вони дивуються гарячим обговоренням і так зрозумілих або незначних, на їхню думку, проблем, але вони завжди долучаються, якщо можуть дати слушну консультацію. Я теж постійно читаю ці групи. І найбільше мене неприємно вражає, коли у стрічку вривається «хтось», найчастіше навіть не бот, а цілком собі особистість з істеричним коментарем на тему допомоги українським біженцям. Найм'якше — «вас сюди не кликали» або «скільки можна годувати українців, через вас у нас усе дорого і погано».
Фарби іншого кольору. Що малює українка в Латвії
Фарби іншого кольору. Що малює українка в Латвії
У нашому до нудного реальному світі з прямими кутами, знижками в магазинах, розумними смартфонами, всезнаючими блогерами зовсім поруч живуть дивовижні істоти. Ми їх не бачимо, бо втратили дитячий — незатьмарений і здивований — погляд на звичайні речі.
Не туристи і не гості — якою українці бачать Латвію
Не туристи і не гості — якою українці бачать Латвію
У кожного знакового міста в будь-якій частині світу є свій вітринний фасад. У моїй рідній Одесі — це Дерибасівська вулиця, у Києві — Хрещатик і Поділ. У Ризі — Старе місто, Домська площа. Нерідко буває, що туристична популярність і розкрученість цих місць, упереміж з міфологічністю з путівників, не збігається з думкою самих мешканців міст.
Не зациклюватись на минулому. Українці в Латвії — про те, як жити далі
Не зациклюватись на минулому. Українці в Латвії — про те, як жити далі
Жила-була собі сім'я, дітей ростила, мама з татом працювали, на квартиру і машину накопичили. Тато бізнес свій невеликий мав, мама вчителем була, на відпочинок до моря їздили. Були ще бабуся й дідусь, а в них хата, садочок, город, корова, льоха й курки. Їздили вони до онуків у гості з дарунками — усе своє, як то кажуть: сало, огірки, картопелька. Міркувала сім'я, до якого навчального закладу діти вступатимуть: син начебто на юриста збирався, а доньці молодшій хотілося бути зіркою Інстаграму.
Український та латвійський культурні коди. Ключ до взаєморозуміння
Український та латвійський культурні коди. Ключ до взаєморозуміння
Я, коли вперше ненадовго приїхав у Латвію (а було це в середині 90-х), з цікавістю гуляв Ригою, захоплювався старим містом, вслухався в латиську мову і розумів, чому навіть за часів СРСР до неї ставилися як до «закордону». За першим враженням, все інше, все інакше, ніж у нас в Україні.
"Не хочу працювати на дядька". Українські підприємці шукають місце у Латвії
"Не хочу працювати на дядька". Українські підприємці шукають місце у Латвії
Нещодавно відвідав черговий бізнес-семінар у Ризі у рамках підтримки та інтеграції цивільного населення України. Основна мета — знайомство з особливостями ведення бізнесу у Латвії. Було корисно: чудовий професійний модератор, цікавий матеріал та вибагливі слухачі. Зібралися переважно жінки, кілька чоловіків, судячи з їхніх реплік, практично всі — далеко не новачки в підприємництві. Головне для них на цих заняттях було визначитись, яку справу можна розпочати у Латвії. 

Більше