Це — переклад матеріалу українською.
Оригинал на русском — здесь.
Лінда Якобсоне-Гавала розповіла, що цей «зелений» проект триває вже другий рік. «Ідею громадського саду одна наша колега “підглянула” у Бельгії. Для Латвії цей досвід виявився дуже цінним. Багато українських біженців на батьківщині мали сад чи город, і в Латвії їм дуже не вистачає землі. Ми даємо їм можливість поспілкуватися з природою. До речі, наш садок облаштовують біженці не лише з України».
«Громадський сад — це можливість об'єднати місцевих мешканців та українців, поспілкуватись, краще освоїти латиську мову.
Луцавсала знаходиться недалеко від центру, це чудове місце, схоже на Україну. Ми там покосили газон, зробили своїми руками меблі, декор. Тепер готуватимемо наш садок до зимового періоду», — додала Ірина Солдатова.
Ірина наголосила, що проблема комунікації постає перед усіма біженцями, але особливо вона є актуальною для людей похилого віку. «Це найбільш уразлива група, ці люди постійно живуть надіями на швидке повернення додому. Для них головна проблема – нестача спілкування. А завдяки нашим проектам вони знайомляться, починають спілкуватися між собою, дружити».
Нещодавно аналітичний центр Providus опублікував дослідження про те, з якими проблемами найчастіше стикаються українські біженці. Серед головних — завищені вимоги до володіння латиською мовою, труднощі освіти, проблеми з отриманням медичної допомоги.
«Щодня до Латвії продовжують прибувати все нові біженці, хай і не в таких великих кількостях, як це було на початку війни. І якщо з першою допомогою ми вже добре розібралися, то на перший план сьогодні виходять довгострокові проблеми.
У Латвії немає довгострокового плану інтеграції українців. Але ж зрозуміло, що війна не закінчиться ні завтра, ні післязавтра, і нам треба думати, як допомогти людям прижитися в Латвії.
Тисячі українців бажають вивчати латиську мову і беруть участь у різних мовних курсах. Але там надто тривалі перерви, а коли ти робиш 7-місячну перерву у вивченні мови, то навряд чи швидко перейдеш на наступний рівень», — сказала Лінда Якобсоне-Гавала.
З України до Латвії приїхало багато фахівців високого класу, однак через занадто високі вимоги знання латиської мови вони не можуть влаштуватися на роботу за спеціальністю і змушені займатися менш кваліфікованою працею.
«Мовний рівень B2, який необхідний, щоб кваліфікований фахівець міг працювати за своєю спеціальністю, для біженців занадто високий.
Щоб оволодіти мовою на такому рівні, потрібно пройти довгий шлях. Тому багато хто змушений погоджуватися на менш кваліфіковану роботу, і в результаті ми втрачаємо фахівців, які могли б принести користь країні.
Наприклад, у Латвії зараз працюють за спеціальністю лише 36 учителів з України. А у Литві їх 500. Вони допомагають українським дітям інтегруватися у нове для них середовище. Може, в цьому випадку вчителю не потрібен такий високий рівень знання латиської? Звичайно, вивчати мову важливо, про це ніхто не сперечається. Але швидко це зробити досить важко, у багатьох випадках неможливо», — додала Лінда Якобсоне-Гавала.
