Це переклад матеріалу українською.
Версия на русском доступна здесь.
Сім'я Клюкіних приїхала до Латвії два роки тому із Луганської області. Спочатку вона оселилася в Енгуре, де обох дітей віддали до місцевого дитячого садка. Там сім'я відчувала велику підтримку освітян і сподівалася на швидке вивчення латиської мови.
«У групі Стефанії ніхто не говорив російською, а вона ледве почала говорити. Наш син Мирослав відразу адаптувався, приходив додому і називав частини тіла, навіть рахувати латиською навчився швидше, ніж російською.
Потім наша Стефанія перестала розмовляти. І ми спочатку не могли зрозуміти чому», — розповів Максим Клюкін.
Фахівці пояснили стурбованим батькам, що причина, найімовірніше, у новому мовному середовищі. Батькам порадили пошукати дитячий садок, куди б ходили й українські діти. Такий знайшовся у Ризі, через це родина переїхала до столиці. Зрештою дочка знову заговорила.
На даний момент Мирославу 6 років і він добре почувається в Ризькій українській середній школі. Однак батьки поки сумніваються, чи віддадуть вони за рік до місцевої школи також доньку. Бояться повторення негативного досвіду.
«Ми, як українці, які живуть тут, хочемо, щоб наші діти якнайшвидше інтегрувалися у ваше середовище. (...) Але дайте нам програму, яка працює на наших дітей, а не на Департамент освіти»,
— каже Максим.
Дітям молодшого віку, як правило, важко адаптуватися до латвійського середовища, але в цілому вони вивчають мову швидше, ніж дорослі. У школярів виникають проблеми з вивченням деяких предметів.
«У нас були діти, які навчалися у латиській школі, але покинули її. Чому? Тому що коли потрібно розв'язати задачу з математики, із цим проблем немає. Однак, коли їх просять сказати щось латиською, пояснити правило або розповісти теорему, вони просто не можуть цього зробити. І виходить, що вони наче все знають, отримують хороші оцінки в українських школах, навчаючись віддалено, а тут нічого», – каже Людмила Вакало, керівник українсько-латвійського центру науки та освіти, спорту та культури Volia.LV.
Мовний бар'єр та можливість дистанційного навчання рідною мовою — серед причин, через які багато українських батьків вирішують не віддавати своїх дітей до латвійських шкіл.
За офіційними даними, у латвійських школах та дитячих садках навчається менше 4 тисяч (3829) дітей з України. При цьому ніхто не знає, скільки саме українських дітей живе в Латвії, але не ходить до школи.
За підрахунками агентства ООН у справах біженців, до 70% дітей, які приїхали до Латвії з України, можуть залишатися поза латвійськими школами.
Найчастіше не відправляти своїх дітей до місцевих шкіл вирішували українці, які мешкають у Даугавпілсі — із 254 дітей менше половини (113) навчаються в системі освіти Латвії.
Начальник відділу освіти Даугавпілса Марина Ісупова каже, що багато батьків не хочуть перевантажувати своїх дітей, які навчаються онлайн, проте
відділ освіти не може перевірити, чи діти навчаються дистанційно, і вірить батькам на слово.
«Якщо прогулятися містом вдень, можна побачити молодих людей, які тиняються містом. Батьки кажуть, що в них дистанційне навчання, свій режим».
Новина про те, що в Латвії можуть зробити очне відвідування місцевих шкіл для українських дітей обов'язковим, спонукала деяких батьків вжити заходів. Цього навчального року в латвійських школах з'являються діти, які довгий час були ізольовані вдома. Такі діти, зокрема, є у восьмому та дев'ятому класах Мадонської середньої школи.
Директор школи Арніта Крігере розповіла, що діти перебувають лише на початку вивчення латиської мови, тому навряд чи зможуть успішно скласти іспити після 9-го класу. «Тому не зовсім зрозуміло, що буде з цими дітьми після 9-го класу», — визнала директор.
За її спостереженнями, діти замкнені, не беруть участь у позакласних заходах. Є труднощі і з повсякденним спілкуванням, оскільки однолітки не говорять російською, а новенькі з України не знають англійської.
Міністерство освіти та науки пропонує з наступного навчального року запровадити обов'язкову очну основну освіту. Передбачається, що це торкнеться тисячі вісімсот українських дітей. Міністерство пропонує розподілити дітей за рівнем володіння латиською мовою, дозволивши тим, хто ним взагалі нею не володіє, перший рік навчання присвятити виключно мові.
«З цим рішенням пов’язані дві основні проблеми. По-перше, воно запізнилося, його потрібно було приймати пару років тому. Ми розуміємо, що для деяких дітей у нашій країні цей рік – четвертий рік навчання у школі. Наступний буде п'ятим, коли це рішення буде реалізовано. А по-друге, на даний момент немає ясності, у скількох школах і як саме його буде введено. Якщо, наприклад, йдеться про одного-двох учнів, чи можна взагалі реалізувати цю модель?» — каже член правління товариства Gribu palīdzēt bēgļiem Лінда Якобсоне-Гавала.
У Ризі, де найбільше дітей з України (всього 2406), з початку цього навчального року працюють п'ять так званих «базових» шкіл, де перший рік поглиблено вивчають лише латиську мову. Однак, як кажуть у самоврядуванні, це не найпопулярніший вибір батьків.
«Вони переживають через те, що дитину не переведуть одразу до наступного класу, що вона не освоїть конкретний предмет. Тому найчастіше на даний момент дітей відразу включають до класів», — розповіла Аніта Петеркоп, представник Департаменту освіти, культури та спорту Ризької думи.
Однією із таких базових шкіл є Ризька Дарзціємська середня школа. Там кажуть, що
вчителям потрібні методичні матеріали для роботи з новоприбулими.
«Тому що вчитель фізики запитує: “Ну як я можу допомогти з фізикою дитині, яка не знає мови?”— говорить директор школи Гуніта Клявіня.
Є й багато надихаючих прикладів вивчення дітьми латиської. Але успіх багато в чому залежить від мотивації дитини та батьків.
«Залучення сім'ї до навчання латиської мови дуже важливе. Один хлопчик багато вчився вдома самостійно, вивчав латиську мову онлайн. Вони знайшли для цього можливість. А він, у свою чергу, дуже допоміг своїм двом однокласникам», — розповіла педагог-методист Евіта Езеррозе.
Організація Volia.lv хоче допомогти тим, для кого мотивації недостатньо. У Міносвіти не підтримали ідею створення міжнародної української школи. Тепер центр хоче очно навчати дітей у Ризі українською мовою, викладаючи також латиську. Самоврядування вже виділило їм приміщення.
